Надіслано: 05.07.18 16:46. Заголовок: 2018 р. Червень. Польща (Північ)

ГУГЛ ФОТО

З 15.06 по 27.06.2018 року

Звіт про похід по півночі Польщі. (автор Іра)

трек маршруту

МАРШРУТ: Торунь-Грузендз-Тчев-Гданськ-Ельблонг-Орнета-Лідзбарк-Венгожево-Голдап-Августів-Білосток.



Учасники: Костя, Іра.




За похід пройшли : 920 км, та набрали у гору: 5400 м


Краткий видеоотчет

 Надіслано: 05.07.18 16:54. Заголовок: День трансферу. 15.06.18, п’ятниця

День трансферу. 15.06.18, п’ятниця

О 5 годині ранку прибули в Київ, а о 6 вже вирушили на Пшемисль. Напередодні наша посадка на київський потяг була насичена спілкуванням із дівчиною, яка, побачивши наші велосипеди на третій полиці плацкарту, влаштувала істерику із залученням провідника на тему «мне ночью нечем будет дышать, я задохнусь, я как в гробу». Вона намагалась виторгувати собі нижню полицю, але здався лише парубок з бокової, і навіть провідник сказав, що все вірно запаковано і розміщено, і до нас він не має жодних претензій. Такі історії не виключення, в плацкарті велосипедистів не любить ніхто. Але нічого не могло зіпсувати наш настрій, тому, при температурі за 30 градусів у вагоні, ми випили гарячий чай і дуже швидко заснули. В Пшемисль прибули із запізненням, гадали, що з великим, а потім з’ясувалося, що в Польщі час відрізняється від України на годину. Так, сьогодні наша доба буде 25 годин. Придбавши квитки на вечірній потяг, ми вирушили у місто. Придбали місцеву картку мобільного зв’язку, смачно пообідали, дехто навіть скуштував польське пиво. Потім вирішили подивитися місто, адже кількість і якість велодоріжок дозволяє об’їхати його вздовж і поперек. Але у нас було всього дві години і ми знову повернулись на вокзал. Очікуючи потяг, познайомились з веломандрівником з Німеччини, і були вражені тим, що він у свої 60 проїхав увесь світ. Австралія, Камбоджа, Чилі, Перу, Америка, Мадагаскар....про Європу годі й казати. І все це він подолав один, лише тільки раз взявши із собою доньку. Вернер подарував нам паперову мапу Польщі і розповів про найкрасивіші її місця. Але він ніколи не був в Україні і сказав, що це його наступна подорож. Так, у розмовах, ми сіли у потяг на Познань, де завтра нас буде зустрічати Анатолій.

 Надіслано: 05.07.18 16:55. Заголовок: День перший. 16.06.18, субота Познань.

День перший. 16.06.18, субота Познань.

На головний вокзал Познані ми прибули о 5-30, та нас вже зустрічав Анатолій. А ще через 20 хвилин ми вже пили каву в його гостинному домі. Давши нам змогу поспати після двох ночівель у потягах, після обіду вирушили еко- маршрутами Познані. Покатали вздовж ріки Варта, об'їхали штучне озеро Мальта, відвідали історичну пам’ятку парк Цитадель, проїхали острів Тумський та відпочили на березі озера Русалка. Вразило нас багато речей. По-перше, велоінфраструктура. Місто повністю можна проїхати в будь-якому напрямку лише тільки велодоріжками, які мають свої перетини автомобільних доріг і навіть власні світлофори. По-друге, кількість велосипедистів будь-якого віку, сім'ї, діти, на мтб, шосерах, чоперах. Таке враження, що велосипедом рухається кожен другий. Кількість місць для відпочинку у Познані перевершує всі очікування, парки, озера, ліс просто в центрі міста. І досі складно усвідомити, що все, що зроблено в місті, зроблено лише для комфорту його мешканців. Накатавши 52 км, стомлені, але задоволені, повернулися до смачної вечері і м'якого ліжка.

 Надіслано: 05.07.18 16:56. Заголовок: День другий. 17.06.18, неділя Познань.

День другий. 17.06.18, неділя
Познань.

Ранок був присвячений плануванню подальшого маршруту, адже збори були такими стрімкими, що були лише тільки приблизні намітки напрямку руху. Та вдвох хлопці розробили щоденний графік, а мені залишилося придбання квитків на евакуацію до Києва і Кривого Рогу. А далі нас чекав центр Познані: площа Вольності, Королівський замок, парк Шопена, площа старого ринку, дворик Імператорського замку і парк Адама Міцкевича. Як і будь-яке старовинне місто, Познань має безліч замків, неймовірно красивих домівок, костели, фонтани. І що не дуже подобається велосипедистам-всі вулиці вмощені бруківкою, що лежить там вже декілька сотень років. В деяких місцях ми залишали велосипеди, чи як тут кажуть, ровЕри, і ходили пішки. В вихідний день в парках відпочивало багато людей, що лежали на газонах або сиділи у стільцях, схожих на шезлонги, які призначені для вільного користування. На площі строго ринку був ярмарок, на сцені співали діти, в костелі дзвонили у дзвони. Згодом ми вирушили у пошуках їжі, яку поглинали, сидячи на черговому газоні і розмірковуючи, що навіть ще два тижні тому не знали, що зустрінемось. Дорогою додому заїхали на вокзал та придбали квитки на завтра на потяг до міста Торунь. Смачно повечерявши, вклали речі і себе, оскільки завтра ми повинні прокинутись о 4 ранку і вирушити в свій похід.

Відстань дня 16 км.

 Надіслано: 05.07.18 16:56. Заголовок: День третій, 18.06.18, понеділок. Познань-Торунь-Грузендз

День третій, 18.06.18, понеділок.
Познань-Торунь-Грузендз

Як і планували, прокинулись о четвертій, душ, чай, останні збори. Вчасно виїхали з дому і вирушили на вокзал. Поїзд стояв на пероні усього 6 хвилин, але цього вистачило і на завантаження, і на прощання з нашим гостинним другом. Вже о 8 годині ми стартували з вокзалу Торуні у напрямку старого міста. Як ми дізналися з інтернету, це місто рахує свою історію з 13 сторіччя і навіть занесений ЮНЕСКО до всесвітнього культурного спадку. Також в цьому місті народився Коперник, в домі якого тепер музей. На одній із вузьких старих вуличок ми пригляділи макдональдс, де і попили вранішньої кави. А потім зазирнули в магазин і купили всього на перекуси і вечерю, адже ми не знали, як пройде перший ходовий день і де він закінчиться. Лише тільки ми виїхали за межі Торуня, як почався дощ, який не показував жодний прогноз. Зупиняємось, вдягаємось, рушимо далі. Кілометрі на двадцятому я втратила рівновагу і злетіла з велосипеда. Прийшлося зупинитися знову. А далі полями і лісами ми їхали практично без зупинок, аж до озера, навкруги якого було щось на кшталт нашої турбази. Костя «прийняв ванну» і знову вперед. Стоянку ми знайшли біля міста Грузендз, від якого завтра рушаємо на Мальброк.

Відстань дня 97 км, набрано висоти 475 м

Координати місця стоянки 53°30′56.38″N 18°50′01.78″E

 Надіслано: 05.07.18 17:00. Заголовок: День четвертий, 19.06.18, вівторок. Грудзендз-Квідзин-Гнев-Тчев

День четвертий, 19.06.18, вівторок.
Грудзендз-Квідзин-Гнев-Тчев

Вночі нам було не до сну, в гості приходили кабани, олені, одні хрюкали, другі фиркали, поки обнюхували палатку. Може, пора вже в душ, натякали вони? О 7-30 ми вийшли на маршрут, вирішивши, що поснідаємо у найближчому місті по дорозі. Але через 17 кілометрів випадково натрапили на місце для відпочинку і смачно поснідали тим, що купили напередодні. Далі вийшли на марковану велотрасу і змінили курс на Гданськ, минаючи Мальброк, щоб заразом минути і рух автомагістралями. Не дивлячись на те, що всі водії ввічливі, нас завжди пропускають, не підрізають, одним словом поважають, все одно краще рухатись другорядними шляхами. У місті Квідзин ми знову купили провіант і сфотографували міський замок. Взагалі, поки що не було міста без старовинної споруди, навіть в маленьких містечках є церква або костел, віком століть з п`ять. Через міст перетнули ріку Віслу, яка тут повсюди, адже це найбільша ріка Польщі і заїхали у місто Гнев і знову фотографували ратушу і замок. Але часу бракувало і ми надовго не затримались. Врешті решт знайшли чудове місце для ночівлі на березі річки під містом Тчев. Сьогодні нашими сусідами будуть бобри, ми вже з ними привітались.

Відстань дня 90 км, набір висоти 531 м

Координати місця стоянки 54°04′15.65″N 18°48′44.83″E

 Надіслано: 05.07.18 17:01. Заголовок: День п’ятий, 20.06.18, середа Тчев-Гданськ-Сопіт-Гданськ

День п’ятий, 20.06.18, середа
Тчев-Гданськ-Сопіт-Гданськ

Ніч була дуже тихою і спокійною, ми тихо раділи тому, що Польща програла Сінегалу, адже в інакшому випадку молодь не дала б нам поспати на нашому невеличкому пляжі. Перекусивши смаколиками, о 7-30 ми рушили в центр Тчева з надією попити кави, але містечко так рано для нас прокидатись не схотіло. Через 30 кілометрів ми зголодніли і зупинились в селищі Мокрий Двір (деякі назви бентежать, наприклад, магазин польською називається склєп). Близько першої години пополудні ми дісталися Ґданська. Спершу осіли в Макдональдсі, охолодитися напоями і підзарядити всі свої гаджети. А далі вирушили оглядати місто, яким були дуже вражені. Старовинні будинки, брами, ратуші, собори, а вздовж вулиць-безкінечні кафе і магазинчики, які просто потопають у квітах. Поки я залишалась в велами, Костя піднявся на оглядовий майданчик і з висоти сфотографував місто. Та головне на сьогодні було все ж таки море, і ми дісталися до нього близько 7 години вечора. Вперше у житті я зайшла у воду Балтійського моря, але єдиним, хто купався в ньому на декілька сотень метрів навкруги, був Костя. Далі рушили красивим парком, місцями більш схожим на ліс, в Сопіт, який об’єднаний з Ґданськом єдиною береговою лінією, і оглянули його єдину пам’ятку- маяк. По дорозі пригляділи кемпінг, до якого і повернулись. Встановили намет на галявинці серед будинків на колесах, повечеряли, прийняли гарячий душ і опівночі нарешті позасинали.

Відстань дня 71 км, набір висоти 276 м

Координати місця стоянки 54°25′49.49″N 18°35′13.7″E

 Надіслано: 05.07.18 17:02. Заголовок: День шостий, 21.06.18, четвер Гданськ-Ельблонг

День шостий, 21.06.18, четвер
Гданськ-Ельблонг

Прокинулись пізно, близько 9-Ї години, вирішили, що в такому випадку можна влаштувати напівднювання, тим більше, що в кемпінгу ми могли знаходитися до вечора. Покинувши речі і велосипеди, ми пішли на море, йти було аж цілу хвилину. Сьогодні вже бажаючих поплавати в холодному балтійському морі було трохи більше, і ми в тому числі. По обіді забрали речі, намітили план і поїхали перекусити перед тим, як стати на маршрут. Але як тільки ми почали виїжджати із міста, почався справжній ураган, за лічені секунди небо стало чорним, вітер крижаним і настільки сильним, що місцями не було змоги втримати руль. Я ніколи не бачила настільки стрімкої зміни погоди! Коли на дорогу полетіли гілки з дерев, я думала лише «спокійно, я в шоломі» і «ми маємо страховку». Сказати, що я злякалась-ще нічого не сказати. Але це ще було на сьогодні не все, нас наздогнав дощ, і деякий час ми рухалися під ним. Наша дорога вела нас до парому, на якому ми повинні були перепливати Ґданську затоку. І знову наші плани не здійснилися, через штормове попередження переправа була зачинена. Тож, нервуючи водіїв і себе, ми вирушили через міст автострадою, при цьому додавши зайвих 25 кілометрів до маршруту. Далі нам довелось довго рухатись без зупинку, бо знайти стоянку в цих місцях дуже важко, всюди приватна територія, і села просто переходять одне в одне. Та цей довгий день все ж таки скінчився, під містом Ельблонг, неподалік від дороги, в полі, ми сховалися в деревах, не стільки від людей, скільки від сильного поривчастого вітру. О 10 годині вечорами встановили намет, налякавши при цьому пару оленів. В такий час ще навіть не починає сутеніти, це виглядає так, наче ще десь тільки сьома вечора, і це для нас досить дивно.

Відстань дня 92 км

Координати місця стоянки 54°12′21.26″N 19°16′08.43″E

 Надіслано: 05.07.18 17:05. Заголовок: День сьомий, 22.06.18, п’ятниця

День сьомий, 22.06.18, п’ятниця
Ельблонг-Орнета-Лідзбарк

Прокинулись пізно, зібрались і о 10 вирушили у місто Ельблонг, купувати їду і снідати. Місто промислове і має свою броварню, аромат хмелю з якої було чутно заздалегідь. По дорозі ми побачили 5-6 квітярень і жодної кав’ярні, мабуть, квіти тут люблять більше за каву. Рухаючись далі маркованою велотрасою, ми опинились у селищі Аніолово, якому було більше 700 років, і судячи з великої кількості дерев’яних скульптур вздовж дороги і у дворах, тут була популярна різьба по дереву. Через цю цікавину ми втратили час, рухаючись ґрунтами, і вирішили повернутись на асфальтовану трасу. Невдовзі, за містом Орнета, починався ліс, і ми поїхали лісовим веломаршрутом. Як виявилось пізніше, на його місці була стара залізниця, але оскільки більше в ній не було необхідності, в 2011 році її демонтували, а шлях став туристичним. Тут нам зустрілися зайці, невеликі кабанчики, олениха з маленькими оленятами, та в декількох метрах перед нами дорогу перестрибнув олень, побачивши якого Костя сказав: «ого, скільки м`яса!» (як мисливець), а я сказала щось на букву «б» (як звичайна перелякана дівчина). Дорогою ми знайшли місце для відпочинку туристів, зі столами, лавами, місцем для костра, місцем для паркування велосипедів, а головне-біотуалетом. З інформаційної дошки дізналися про наявність ще одного такого місця і за 10-12 км його знайшли, не доїхавши до міста Лідзбарк кілометрів 15. Тут вирішили залишитися на ночівлю, о 10 встановили намет і зварили смачний суп на вечерю.

Костя пише:

Помітив, що сільські собацюри ретельно пильнують територію навколо осель. Десь далеченько загавкав пес, сповістивши господаря, що в лісі чужинці. За півгодини до нас приїхала машина, освітивши місце ночівлі фарами. Переконавшись, що все добре, ймовірно, лісник поїхав спати. Вночі прокинулись від лаю поряд з палаткою. Взявши печиво, я вийшов задобрювати песика, який безперервно тявкав, очікуючи чи то господаря, чи то, що ми від його лаю підемо геть. Домовитись або злякати такого охоронця не вийшло, тому я пішов до намету, очікуючи нових гостей. Ще годину пес тренував свою горлянку і мої нерви.

Відстань дня 111 км, набір висоти 603 м, час у русі 7 годин 40 хвилин

Координати місця стоянки 54°05′16.68″N 20°25′08.25″E

 Надіслано: 05.07.18 17:06. Заголовок: День восьмий, 23.06.18, субота

День восьмий, 23.06.18, субота
Лідзбарк-Венгожево

Прокинулись рано, поснідали, спакували речі і вже о 8 вирушили у Лідзбарк-Вармінський. Як і багато міст на півночі Польщі, Лідзбарк має свою історію і свідком тому є Лідзбарський замок, будівництво якого було розпочато в 1350 році. Оглянувши пам’ятки міста, ми зазирнули у пекарню, де нарешті попили кави зі смаколиками. За прогнозом скоро повинен був початись дощ, і нам потрібно було рушати від нього якнайдалі. На 480 кілометрі нашого руху ми нарешті вийшли на маршрут greenvelo, який становить близкьо 2-х тис.км і пролягає мальовничим пейзажами і пам’ятками історії. Більша частина його вкрита асфальтом, але траплявся і грунт, і бруківка, і навіть пісок. Ввечері ми прийняли рішення шукати місце для ночівлі із душем і м’яким ліжком, і о 9 годині вечора оселились в гостинному домі, вийнявнявши кімнату на ніч.

Відстань дня 117 км, набір висоти 714 м

Координати місця ночівлі 54°12′58.02″N 21°38′38.28″E

 Надіслано: 05.07.18 17:08. Заголовок: День дев’ятий, 24.06.18, неділя Венгожево-Голдап

День дев’ятий, 24.06.18, неділя
Венгожево-Голдап

Розслаблені цивілізацією, вставати не хотіли зовсім. Але поснідавши прямо у кімнаті, зібрали речі, сказали дзенькуємо та довідзенія господарям і вирушили далі. Поки я вчора спала, Костя знайшов інформацію про те, що саме в цих місцях, у роки другої світової війни, було розташоване "Вольфшанце"(у перекладі українською мовою звучить як "лігво вовка"). Починаючи з літа 1941 року це була головна штаб-квартира Гітлера, в якій він провів 800 днів війни і звідки керував усіма військовими діями своєї армії аж до 1944 року. Авжеж, те що ми побачили, вже змінило свій вигляд за більш ніж 70 років, і обійти всі 30 бункерів забрало б багато часу, але ми вирішили, що частково це варто побачити, адже навряд чи ми ще будемо в цих місцях. Костя також відвідав музей підводних човнів, хоча ми так і не зрозуміли, до чого вони тут, на мазурських озерах. Після цього, щоб вже поставити крапку в історичних пам’ятках, ми вирушили у селище Pozezdrze (не знаю, як українською), де був розташований бункер Гіммлера. Оглянувши його, підрахували, що проїхали мало, а часу витратили багато, тож треба було доганяти. Їхали здебільшого селами і другорядними дорогами, які проходили через ліси, озера та нескінченні пшеничні поля. На стоянку встали о 19-40, на вечерю приготували макарони з куркою і сиром.

Відстань дня 76 км, набір висоти 560 метрів

Координати місця стоянки 54°15′26.23″N 22°12′25.23″E

 Надіслано: 05.07.18 17:12. Заголовок: День десятий, 25.06.18, понеділок

День десятий, 25.06.18, понеділок
Голдап – Августів

Всю ніч до ранку йшов дощ, тому вранці не поспішали залишити намет. Десь о 8 ранку він вщух і ми почали збори. Нам потрібно було докупити їжі, що ми зробили в Лідлі міста Голдап. Разом з нами величезними партіями закупали провіант росіяни, адже до кордону з РФ було усього 5 км. Купивши свіжоспечених хлібців, вирішили далеко не йти, а з’їсти їх тут, запиваючи молоком, яке дуже відрізняється на смак від українського. Далі ми рушили то маршрутом greenvelo, то власним маршрутом, змінюючи типи дорожного покриття на грунти, грейдер, рихлий та горбатий грейдер, асфальт. По маршруту greenvelo розташовані MOR, що перекладається як місця обслуги роверистів. Ми перепочили, зупинившись в в одному з таких місць на березі озера. Там є столи, лави, місця для паркування велів, для сміття та туалет (що нас уже не дивує). Також розміщена детальна карта маршруту, що йде через 5 воєводств, з Пшемисля до Ельблонгу і налічує більше 2000 км. Весь наш сьогоднішній шлях проходив лісами і озерами, а у одному з селищ по дорозі ми відвідали старий залізничний міст, висота якого була з 9-ти поверховий будинок. До вечора ми їхали в напрямку Августова, але вимушені були шукати місце для ночівлі, оскільки вже сутеніло. Нас зупинив водій з Голландії, сказав що наші вели дуже погано видно на дорозі, а оскільки він теж велосипедист, то переймається нашою безпекою. Ми подякували йому і за його порадою зійшли з маршруту. На стоянку встали о 21-00.

Відстань дня 100 км, набрано висоти 505 м.

Координати місця стоянки 53°55′10.97″N 22°58′55.27″E

 Надіслано: 05.07.18 17:19. Заголовок: День одинадцятий, 26.06.18, вівторок

День одинадцятий, 26.06.18, вівторок
Августів-Бебжанський національний парк

Вночі знову йшов дощ, але зранку вийшло таке пекуче сонце, що поки ми снідали, намет повністю став сухим. Приблизно о 9 виїхали в напрямку Августіва, який, як виявилось, популярне туристичне місце. Завдяки річці Нетті, тут розвинені водні види спорту, наприклад, ми стали свідками тренування з веслування місцевої команди. Поки ми відпочивали на пристані, до нас приплило сімейство лебедів: сім лебедят, мама, трохи збентежена і шипляча на нас, і спокійний, тихий тато. Ми скормили їм увесь наш хліб і вперше в житті побачили, що в клюві цих красенів є щось схоже на зуби, і зрозуміли, що в небезпеці вони геть не такі милі. Коли їжа закінчилась, вони поплили далі, а ми вирушили на пошук смачненького. Ми натрапили на кав’ярню «Забіяка» і провели в ній близько пари годин. По-перше, тому що все було настільки смачним, що ми залишили там невеличку купу грошей. По-друге, саме в цей момент почався дощ і нам дуже не хотілося виходити назовні. Але все колись закінчується, тож ми вирушили далі. Сьогоднішній наш шлях можна назвати найкрасивішим за увесь похід. Він пролягав національними парками, ідеальні асфальтовані дороги проходили крізь ліси, словами не можливо описати, що відчуваєш, їдучи вздовж величезних сосен, або березових гаїв, під неймовірні співи пташок. На дорозі нам траплялись МОРи, в одному з яких ми зупинились і приготували обід. Коли ми в’їхали в Бебжанський національний парк, вперше нам зустрівся знак, попереджуючий про ймовірну появу лосей. Я завжди вважала, що лось-це така величезна корова, що тихенько стоїть посеред лісу і повільно пережовує листя. І тут Костя став розповідати, що лосі страшніші за кабанів, особливо в цю пору року, бо в них гон (пошу ткував). Ну що тут додати...так швидко я в житті не їздила. Так, швидко і без зупинку, ми пролетіли 35 кілометрів, і як тільки виїхали на відносно відкриту місцевість, встановили намет.

Відстань дня 104 км , набір висоти 343 м



Костя пишет:

Не сильно интересовался когда у лося гон, но очень хотелось увидеть живого. Все предложения заночевать в лесу отметались))) Только выехали из леса и начали присматривать полянку, как были атакованы злостными комарами, поэтому быстро ретировались. Проехав метров 50 заметили, как в направлении предполагаемой стоянки, прижавшись к земле последовали две хозяйские овчарки. Кстати о собаках... Соблюдая все правила конспирации при выборе стоянки, словно морские котики или зеленые береты, бесшумно расположили лагерь. И только начал готовить ужин, как ближайшая к нам поселковая псина метров с трёхсот подняла хай. История повторилась, затявкало все село. Угомонились лишь когда я залез в палатку с кастрюлькой каши. Спасибо местному сверчку, за дополнительный звуковой заслон, теперь мы окончательно исчезли с радаров нюхастых и ушастых. Ночью молодежь бродила по дороге из села в село, и не одна с...ка не загавкала. Чуют своих.


Координати місця стоянки 53°13′38.11″N 22°33′49.88″E

 Надіслано: 05.07.18 17:20. Заголовок: День дванадцятий, 27.06.18, середа

День дванадцятий, 27.06.18, середа
Бебжанський національний парк-Білосток

Підйом був раннім, о 5 годині ранку, оскільки перед нами стояла задача пройти 60 км до Білостоку до 12 години дня. Якість дороги ми не знали, тож прогнозувати, скільки часу відбере цей шлях ніхто не брався. Встали вчасно ще тому, що на сусідньому від нашої стоянки полі почав працювати трактор, і нам потрібно було зібратись до того, як нас помітять. О 6 вийшли на маршрут, на якому трапились і ґрунти, і навіть повністю перекопана ділянка дороги, яку ми вимушені були об’їжджати. Та в цілому дорога була не складна і в 11 ми дісталися Білостоку. Не без складностей відшукали залізничний вокзал, купили квитки до Варшави і на цьому поставили крапку у нашому поході. У Варшаві ми плануємо провести добу, а далі Київ і Кривий Ріг.

Відстань дня 60 км, набрано висоти 320 м.