Надіслано: 10.10.16 19:30. Заголовок: 2017р. червень. Полтавська область (з дітьми)

Похід пройдено

ГУГЛ ФОТО...

Троіца, 4 черв. 4 дня и 3 ночи. Формат походу: родини с дітьми

ДАТА: 2-5 черв.
Річкі: Дніпро та Орель. (3 стоянки)
МАРШРУТ: Кам'янське-Маячка-Царичанка-Петриківка-Кам'янське
ЗАКИДКА: Электрон КрРог гол 2-го в п'ятницу в 6.26; приб: Днепродз. пасс 9.25 (1 хв.)
ЕВАКУАЦІЯ: Электрон Днепродзержинск пас 5-го у понеділок в 16.54 (1 хв.); приб: в КрРог гл. 20.00

Карта пройденного маршрута



Учасники: (16, в т.ч. 4 детей) Fol, Надя, Илля; Vlad, Илья; rapido, Кат, Ваня; General, Анастасия, Тимур; Egorio; Zhuk; Endru; Алина; АндрАнат



ИТОГО пройдено 230 км
НАБРАНО висоти 500 м

 Надіслано: 06.06.17 22:02. Заголовок: 2.06 День 1 День по..

2.06 День 1

День почався для деяких невдало. Не розрахувавши час, до загальної групи не встигли доєднатися Генерал, Настя, Тимур. Але не втрачаючи надію на сумісний заїзд Наддніпрянщиною, вони наздоженуть нас на стоянці. Для цього було вирішено їхній малій команді їхати наступною електричкою.
Тож похід було розпочато. Спочатку розмови були скромні, поодинокі, але потім компанію наших туристів розділив криворізький письменник Микола Олексієнко. Він читав нам свої поезії, охоче роздавав автографи дітям, розповідав цікаві історії, запрошував на ПВД в Широківський ліс до озера. Купивши кілька книжок, ми попрощалися з автором. У цей час в електричці панує сніданковий настрій. Трохи відчувається збентеженість про майбутній заїзд. За вікном радують пейзажі: маково-пшеничні, фіолетово-зелені степи і поля.

О 9.26 доїжджаємо до Камянського. Докупляємо харчі у місцевому АТБ, легкий перекус морозивом, бананами і рушаємо (за планом Фола) до найближчої харчевні, щоб перед заїздом добре наїстися. Та у місцевому генделику такої кількості людей явно не очікували, тому деяким з нас прийшлося замовлення чекати більше години. Відповідно вся група змушена була чекати. Зокрема, як виявилося, найдовше готується яєчня з помідорами.
Так-сяк на льоту пообідавши, не насолодившись процесом наїдання, рушаємо по маршруту.

Дорога давалася важко: зустрічний поривчатий вітер до 6-7 м\с. Радували тільки краєвиди: справа хвойний ліс, зліва – кольорові степи. Не менш гарним виявився Дніпро, який ми побачили у повній його силі: хвилі були схожі на морські у день потужного шторму. Далі потихеньку рухаємося гуськом, долаючи важкі кілометри. Біля Орлівської дамби зупиняємося на привал, підкріплюємося смаколиками, злегка відпочиваємо і знову їдемо назустріч вітру.

І ось він славнозвісний Орлик, магазини. Скоро стоянка. Здолавши більше 60 км, вирішуємо оминути Ворсклу, тим самим трохи скоротивши маршрут. На жаль, важко дається дорога новачкам і дітям. Залишаємося на ночівлю в Орликівському лісі на галявині між сосен. Місце затишне з видом на порослий очеретом Дніпро. І тут, нагадую, нас якраз і наздогнали Генерал і його команда. На вечерю борщик, зварений першими черговими: Жуком і Андрієм. Смакота, молодці! За душевними бесідами під чашечку вина, ми й не помітили, як скінчився перший заїзний день. Вночі неочікувано пішов дощ, але ми вже його мелодію слухали, засинаючи, в наметах. Пощастило.

За день пройдено 62 км
Висота набор 110 м

стоянка
48°51'32"N
34°11'47"E
H 40 m

 Надіслано: 07.06.17 06:11. Заголовок: 3.06 День 2 На зупи..

3.06 День 2

На зупинку стаємо близько 15.00, перед цим знову відвідавши місцевий магазин, де докупили все необхідне для вечері, дехто підкріпився пивом, морозивом, сосисками…Зупинка виявилася у затишному місці на річці Орель. Навдивовижу ми ще побачили ескорт надувних байдарок. 30 відчайдух із Дніпра святкували таким чином 5-річчя компанії з виробництва посуду.

Починаємо готувати святкову вечерю. У меню: салат майже Грецький, хамон, ковбаса, оливки і багато вина. Невдовзі знову наварили смачного борщу (до речі, автор його іменинник), понаїдалися і відпочивали на УРА: танці, жарти, побрехеньки…
Спати полягали десь коло 12-ої ночі.
Р. С. На ранок, думали, буде рибна юшка.

За день пройшли 61 км
Висота набір 105 м

49°05'29"N
34°31'12"E
H 80m

 Надіслано: 07.06.17 06:28. Заголовок: 4.06 День 3 Р. С. Р..

4.06 День 3

Р. С. Риби так і не наловили, зате зранку дітвора у річці знайшла черепаху. Виникали поодинокі пропозиції зробити з неї суп. Пощастило черепашці - випустили її в річку.
Неквапливий підйом, починаючи з 7.00, бо маршрут поїздки обіцяє бути коротким. На сніданок гречана каша з тушонкою. Швидкі цікаві згадки про вчорашній день, і знову стаємо на маршрут.
Цей день видався легшим, вітер майже попутний, слабкий. Їхалося легко, невимушено, але недовго. Керівник походу повів нас лісовою стежкою, яка тяглася майже 6 км. Та не це було страшним, а те, що більшу частину дороги ровери тягли на собі, бо грунт виявився піщаним. Далі асфальт, попутний вітерець, чудовий настрій.
Заїхали в Царичанку, пообідали в їхньому найкращому ресторані «Тріумф» (їжа смачна, але теж довго готувалася), далі докупили харчів для стоянки у місцевій «Брусничці», дітвора ще бонусом отримала подарунки від групи «в белих купальниках» (протестантів), і ми рушаємо до місця ночівлі.

Стоянку вирішили теж зробити на березі Орелі, по-перше, все ж таки мріяли про рибу, по-друге, скупатися можна. Тож прямо на маленькому орельському пляжі ми кучненько розбили табір.
Вечір почався купанням у річці, особливо цьому раділа дітвора. Чергові готувались до приготування основної вечері аперитивом: канапки з ковбасою, салом, сиром до вина та коньячку, пивка (кому що хотілось). За приємними бесідами не помітили, як зварився сьогоднішній не менш смачний борщ (автор Генерал). Знову бесіди-спогади, жарти і розробка плану на завтра (хотілося потрапити на місце аварії двох літаків, на борту одного з них була команда узбецького футбольного клубу «Пахтакор» у далекому 1979 року). Вечір знову закінчився знову далеко за…

За день пройшли 40 км
Набір висоти 65 м

48°49'47"N
34°26'22"E
H 45m

 Надіслано: 07.06.17 12:56. Заголовок: 5.06 День 4 Ранок п..

5.06 День 4

Ранок почався о 6.30. На сніданок гречана каша з тушонкою, кава з печивом. Збори табору, але є неприємна несподіванка: трапився прокол заднього колеса в Аліни, тоб то в мене. Механік Генерал швидко ліквідує технічну несправність і ми, як і планували, виїжджаємо о 9.00 на маршрут. Цікавинкою його має стати славнозвісна Петриківка. Сьогодні кілометри даються важче, бо надворі до +30 і невеликий зустрічний вітер.

Петриківка виявилась славнозвісною тільки в нашій уяві, бо насправді – це невеличне, нічим непримітне поселення. Хотіли відвідати музей – закрито (неділя, понеділок вихідні), тож їдемо у палац мистецтв, там оглядаємо сувеніри із петриківським розписом, хтось щось купує собі на згадку. Докуповуємо води в дорогу, і рушаємо далі. По часу розуміємо, що на місце трагедії ми не встигнемо потрапити: нас сьогодні чекає Кривий Ріг. Тож тримаємо маршрут на Кам*янське. Дорога стає важчою, спека дає про себе знати. Від групи відстають Генерал і його команда, АнрАнат. Діти теж уже здаються, але Фол – ні, їдемо вперед. По дорозі на Єлизаветівку через село проходимо знову піщану польову дорогу. На жаль, Єгор отримав травму ноги, але справжні мужики не здаються. Їдемо далі.

До міста дістаємося десь о 15.00. Мріємо десь пообідати. Ведемо переговори, вирішуємо, де краще зупинитися. Першим об’єктом для обіду мала б стати харчевня біля автовокзалу. Дорога до неї на підйом. Долаємо цю перепону, але кафе не приймає відвідувачів. Тож Фол знову говорить своє останнє слово, вирішує їхати вниз у піцерію «Челентано». Група знервована, але голодна, погоджується. Порадував сервіс - швидка подача блюд. Тож обідаємо, і знову на гору, яку ми мали подолати за «10 хвилин». На вокзалі нас уже чекали Генерал і його команда, за 10 хвилин до відправки електрички приїхав АнрАнат. Богу дякувати, всі у зборі. Пакуємося в електричку. Ура! Скоро Кривий Ріг!
20.02 – станція КР-головний, прощання, стомлені посмішки.

Км – 67
Висота - 195м

Дякуємо всім за похід.

 Надіслано: 07.06.17 13:31. Заголовок: Послесловие. От се..

Послесловие.

От себя хочу добавить несколько пунктов к отчёту Алины:

Пункт 1. Стоянки.

Все три стоянки, думаю участники согласятся, были весьма удачными.
Первую стоянку обнаружил Рапидо, когда мы изрядно измотанные встречным ветром, готовы были стоять где угодно. Собирались уже расположиться в акациях с каким то пыльным запахом, но буквально в 200 метрах впереди Виталий разведал отличную стоянку в соснах. Душистый запах сосенок сразу прекратил все споры особо консервативных участников группы, успевших уже расставить палатки и потому не желающих куда-либо передвигаться. Однако настойчивость и убежденность Рапидо победили все сомнения.

Вторая стоянка обнаружена посланным на разведку Жуком. Там правда она была временно оккупирована рафтерами, но через час они уплыли по реке Орель в своих надувных байдарках. Перед этим они конечно продемонстрировали своё как бы превосходство над нами, что заключалось в некоем пренебрежении к нашему присутствию. Так ведут себя как правило новички-попсняры, как метко подметил сегодняшний именинник - Виталий Ждаха.
Потом они начали скандировать заклинания, что тоже я думаю была работа на публику, а может для поднятия духа и преодоления страха перед рекой. Но я, старый брюзга, думаю им нравилось, что мы образовали зрительный зал и немного приоткрыв рты наблюдали за действом отправки рафтеров в путь. А байдарок у них было не мало, не менее десятка.
После их убытия на поляне воцарилась приятная тишина, а к вечеру ещё и ветер утих, так надоевший за два дня. Вот тут началось наше действо - именины достопочтенного Рапидо.

На третью стоянку мы вышли сообща. Мне только оставалось сделать выбор между двумя местами у все той же реки Орель.
В этот раз зашли на стоянку раненько, пока тепло, что бы дать группе насладиться купанием в коричневых, но весьма чистых водах этой речушки. Вечера ещё были прохладными, а вчерашней ночью группа изрядно помёрзла в палатках.

Пункт 2. Происшествия.

А происшествия в первую очередь связаны с украинскими водителями, которые продолжают ездить на підпитку и куда то все время спешат.
В первый день на трассе вдоль Днепра фура пошла на обгон нашей группы на закруглении дороги при движущейся на встречу ещё одной фуры. Обгонявшей фуре пришлось вклиниваться в группу с применением экстренного торможения и некоторые из нас уже попрощались с ехавшими во главе Егором и Надей.

В четвёртый день за Петриковкой в селе Елизаветовка, камазист на огромной скорости нёсся нам навстречу. На мой жест-просьбу снизить скорость, он направил свой камаз на меня. Что я чувствовал сближаясь с КамАЗом, наверно что этот гад помнёт об меня свой бампер, так я его ненавидел. Но гад отвернул в последний момент и пронесся не снижая скорости мимо группы. Дежавю какое-то. В прошлогоднем детском походе на узком грунте так пронеслась мимо нас пьяная легковушка, кажется Ланос.

Пункт 3. Краевиды и дороги.

Наши степные края, все мы знаем, отличаются особой украинской красотой. Особенно, когда заколосятся поля спелой пшеницей и в природе возникнут приятные взору настоящего украинца цвета национального флага. Очень красивы реки: беспокойный Днепр, тихая Орель и даже на Донецкий канал приятно полюбоваться. А какие хвойные леса! Но это природа. Все, что касается дорог, сел и городов на нашем маршруте, увы, весьма неприглядное зрелище. Асфальт в жутком состоянии. Грунтовые дороги - песчаные и долго по ним не поездишь. Вот где вспоминаются наши криворожские грунты. Катишь порой как по хорошей трассе.
Ну а села? Нет, ну попадались нам в Полтавской области стилизованные под удалые казацкие времена хутора. И даже один весьма симпатичный домик сфотографировали под соломенной бутафорской крышей и с пластиковыми окнами. ))) Но это капля в море невзрачных наших малых городков и сел.
Днепродзержинск, ныне Кам'янское, несколько порадовал, но не интересными постройками или постсоветской стилизацией города, а тем, что вечно дымящий и загрязнявший город металлургический завод наконец остановлен и теперь над городом наблюдается чистое голубое небо.

С "покушать" тут, как отмечала Алина, не совсем ещё. На обратном пути выручил пресловутый фаст-фуд в виде пиццерии Челентано. С нашей национальной едой по примеру замечательных Полтавских галушек на Пушкина в нашем городе или грузинских Хинкален, или Паровозов и Баклажанов, здесь как то не задалось. Да и понятно, завод молчит - с деньгами грустно. Город ведь развивался в советские времена в основном благодаря заводу.

Пункт 4. Дети и женщины.

Дети наши просто умнички. Нам взрослым ещё надо поучиться их выносливости и целеустремлённости. Для детей игра составляет основу их жизни. За игрой у них теряется чувство усталости и монотонная езда по убитым дорогам превращается в погоню с полицейскими и нарушителями. Правда к их величайшему сожалению, взрослые эту игру своим волевым решением прекращали, особенно на оживленных дорогах.

Женщины. Не часто в наших походах присутствует эта категория участников, но если они есть... Да, да, если они есть, то и ужин всегда приготовлен по первому разряду и раны вовремя обработаны и забинтованы.
В походе были таки две незначительные травмы: растяжение лодыжки у Кати и рассечение педалью голеностопа у Егора. Да, вот ещё был лёгкий тепловой удар у АндрАната, но кружечка холодного пивка помогла ему добраться до вокзала. Заключительный денёк разогнал таки лето до 30 градусов в тени.

Вообще о женщинах можно говорить долго особенно о том, как они ориентируются в пространстве или "Ой! У меня что то тут поломалось или прокололось, или потерялось, ой нет, уже нашлось". Но если вспомнить как мы их любим, то вся эта женская неприспособленность к длительному отсутствию цивилизации, я имею ввиду горячего душа, уютного отеля и т.д. уходит на второй план, когда мы... А? Что? Кажется я опять на минном поле. В общем в походе наши женщины проявили не меньшее мужество, чем наши дети и достойно выдержали все тяготы и невзгоды полевой жизни. Гип, гип им ура!

Пункт 5. Рыбаки.

Да, да. Впервые у нас завелись рыбаки. Тут же в группе появилась надежда сэкономить тушенку, но... но потому что вот такая рыбина сорвалась, а вот такусенькая поймалась один раз, сэкономить не удалось. Зато какие снасти! В моем детстве я помню примотал леску к палке и тягаешь пескарей коту на ужин. Ну ежели карась, то радости нет предела. Нынешним рибалкам рыба - вопрос вторичный. Процесс - вот где силище. Это как нам велотуристам крутить педали на тренажере. А вообще, рыбалка - это ещё одно развлечение для нашей группы и поговорить есть о чем и поржать есть над кем))). Кстати, рыбаки таки поймали, хе-хе, черепаху! Черепаший суп решили не варить, не стали испытывать судьбу. Ограничились "поиграться и отпустить".

Друзья, я снова рад что наш детский поход собрал нас вместе в таком количестве, о котором со времён окончания крымских походов только мечтать приходится. Сейчас с европейскими походами по большей части мы действуем малыми мобильными группами, которыми гораздо легче устраиваться на ночлег в диких местах и передвигаться в общественном транспорте. Поэтому и ценятся походы -КДП по родной стране в основном из-за нашего общения и, качество стоянок здесь приобретает решающее значение.
До следующего года друзья!

 Надіслано: 07.07.17 23:51. Заголовок: А в ближайшее время ..

А в ближайшее время что-нибудь планируется?