Вздовж річки Стрий Звіт про похід на травневі 2016.
Автор звіту Аліна.
Знайомтеся, учасники зліва направо:
foxell, Lesha, ХАХАТУН, Дмитро, Назар, Аліна, Катерина, Парк, Dmytro_z_Dnipra, Вячеслав, Катя.
1.05 День 0-ий. Зустріч.Виїзд зі станції Кривий Ріг – Головний. Першими на вокзал прибули Lesha і Назар, за ними ХАХАТУН, Аліна, Катя та Парк, останніми були Вячеслав і foxell. Тож фотозйомка перед виїздом, останні закупи в місцевому АТБ і в путь.
Почався шлях до П’ятихаток електричкою, яка, звісно, гуділа від сміху Макса та Каті.
На місці пересадки на потяг «Дніпропетровськ-Трускавець» швидко запаковуємо веліки, і знову жартуємо під чашечку кави та смачний сир Парка.
У потязі зустрілися і з іншими учасниками походу: Dmytro_z_Dnipra , Дмитро та знову Катерина. Знайомство відсвяткували смачним імбирним печивом і картопляними кексами від Даші (дочка Парка). І тут почалось: гра «Вгадай, хто я». Цікава гра переростає в змагання, хто перший здогадається. Неперевершеними гравцями стали Славко і Катя. Макс сміявся в коментарях.
2.05 День 1-ий. Річка Стрий. 5.58 – прибуття у Львів. Температура повітря +10, що не може не радувати (минулого року було +5), сонячно. Швидко розпаковуємося, мчимо на приміський вокзал на електричку до Сянок, яка відправляється о 6.40. … На щастя, встигли … До відправки електрички залишалося 3 хвилини. Швидко закидаємо речі і готуємося до 5-годинного підйому електропотяга в гори.
Пощастило – електричка м’яка, комфортна, можна знову пограти і перекусити (дякуємо Назару за смачні бутерброди). Знову «Вгадай, хто я». До речі, героями гри були: Кролик Роджер, му-му, революціонер, Дар’я Донцова, Рожева Пантера, міньйон, матрьошка, собака Баскервілей, хатинка на курячих лапках та інші. Сміх стояв такий, що децибели зашкалювали. На щастя, пасажирів було мало, а з півдороги ми взагалі були самі у вагоні. Зупинилися на кінцевій об 11.40.
Ура! Можна нарешті почати крутити педалі. Дорога почалася з різкого підйому. На спуску у першому ж селі вирішили попити кави та перекусити, бо до найближчої зупинки близько 12 км.
Карпати вражають своєю красою: гори цвітуть - черемха, дикі груші, терен, зеленіють молоді пагони ялинок. А села поміж гір купаються у величезних жовтих кульбабах. Шум річки та спів пташок наповнюють душу свободою (від міста).
Перша зупинка у с. Н. Роповське біля р. Стрий. Погода змінювалася кожну годину: то починає накрапати дощ, то раптом виглядає сонце. Але настрій – супер.
На вечерю організовано зібрались десь на 16-ту. Після вечері перші купання у Стрию. За планом борщ з сушених овочів і глінтвейн від Парка. (За що йому окремий респект). Їжа готувалася на 2-ух дров'яних турбопечках від Назара, які знову показали себе відмінно. Смачна вечеря, розмови під шум Стрия, чай із води місцевого джерела (після смачного духмяного глінтвейну). Далі по наметах, а легкохіди під тент. Сон.
Км за день – 20
Трек
http://www.gpsies.com/map.do?fileId=xkrqnwzeqpgaelrr Набрано Висоти – 304м.
3.05 День 2-ий. Турка, перевал, водоспад Лазний Ранок дуже туманний. Поки снідали вийшло сонце.
Далі гірською дорогою йдемо до с. Ільник. Майже завжди пішки. Зустріч з першою саламандрою.
Починаючи з с. Ільник наша дорога до Турки завжи йде уздовж річки Стрий по розбитому асфальту. Докрутивши педалі до Турки знайомимось з городом, обідаємо та далі рушаємо по маршруту.
Ми в’їжджаємо на територію заповідника «Сколівські бескиди». Було все: і різкі підйоми , і покаті спуски.
Десь в Ясениці прогавили поворот і група ділиться. Частини на чолі з Dmytro_z_Dnipra та Lesha-ю повертається і їде уздовж Стрия, як і планувалося. Інша рушає до гори та підкорює невеличкий перевал між селами Кіндратів та Головське.
Дали обидві групи зустрілися у с. Рибник, де разом рушили до запланованого місця ночівлі біля водоспада Лазний, поряд з яким бушує однойменний водоспад. Інколи трапляється, що місцеві жителі не знають про цей водоспад.
Стоянка була в низині серед квітучих яблуньок. До водоспада Лазний ходили за водою, фото, а відчайдушні знов купатися.
На вечерю суп з грибами з сушених овочів, знову глінтвейн та чай за бажанням. Грілися довго біля вогнища за душевними розмовами. Потім по наметах та гамаку. Сон.
Км за день - 60
Трек
http://www.gpsies.com/map.do?fileId=qnfhrnytthdnboar http://www.gpsies.com/map.do?fileId=smjfmyxuihvxdfbe Набрано Висоти – 634м.
4.05 День 3-ий. Водоспад Сопіт, водоспад Гуркало. Сонячний ранок. Знов прогулянки до водоспаду. І далі дорога на інші карпатські водоспади.
1-ий за 8 км від стоянки – у с. Сопіт з однойменною назвою. У селі Сопіт у магазині купуємо продукти на плов та рухаємось до водоспаду. Знайти водоспад легко — в кінці села потрібно знайти дорогу праворуч, яка веде до лісу. Пройшовши приблизно 500 м від останньої хати ви почуєте гуркіт води. Стежка ліворуч від дороги приведе вниз до водоспаду.
Поки основна група йде дивитися на водоспад є нагода просушити груповий тент. Фото та невеличкий відпочинок.
Водоспад вражає. Висота сягає 8 м.
Через 20 км наступний не менш гарний водоспад Гуркало. Дорогою минали два броди (вирішили не ризикувати проїхати їх, а краще помити ноги в крижаній стрийській воді).
На галявині біля водоспаду ми й розмістилися на 3-ю ночівлю, щоб на ранок підкорити славнозвісну Парашку.
Зупинилися на стоянку близько 16-ої. Витягнули перших кліщів. Цілий вечір від’їдалися: суп овочевий з сушених овочів, плов, курячий шашлик і багато-багато чаю. Чергові (Катя, ХАХАТУН і Lesha) порадували делікатесами.
Км за день – 29 км.
Трек
http://www.gpsies.com/map.do?fileId=qnnsavptsbtlhshe Набрано Висоти – 295м.
5.05 День 4-ий. Водоспад Кам’янка. 5.30 – початок ходи на г. Параска. Місцеві пророкували близько 3-х годин ходу, тож налаштовуємося на краще. Взяли тормозок і вперед. Сміливцями виявилися foxell, Аліна, ХАХАТУН і Дніпро - Dmytro_z_Dnipra, Дмитро та знову Катерина. По дорозі зустріли багато саламандр та крупних равликів.
Підкорити вершину нам вдалося за 2год.50 хвилин (поки матраси відпочивали). Тут, на вершині біля хреста, група побачила його… Святого Максиміліана.
30 хвилин на перекус і на враження від побаченої природи з вершини гори і знову дорога назад. Фотосесія (додається).
Назад йшли 2год 40 хвилин, але відпочивали частіше, любуючись пейзажами гірського лісу. Матраси нас чекали смачнючим обідом, притрушеним різного виду сиру від Парка. (Знову йому окреме ДЯКУЄМО за смакоту).
Далі чекала дорога на водоспад Кам’янка. Знов броди через ручей.
На водоспаді нас зловив дощ. Легкий обід біля сувенірної лавки в кафе пані Анни, і пора шукати місце для стоянки.
З місцем для ночівлі підказали місцеві. Тільки розмістилися, як почав спускатися дощ. Та трьох мушкетерів це не збентежило. foxell, Назар і Аліна вирішили набрати води з живого джерела та побачити Мертве озеро (або Журавлине).
Найкращим враженням було побачити, як «пада золотий дощ», а потім з’являється багровий захід сонця. Супер.
Км за день – 16 км.
Трек
http://www.gpsies.com/mapUser.do?username=foxell Набрано висоти – 202м.
6.05 День 5-ий. Скелі Довбуша, місто Стрий. Виїзд, пізній ранок. Після дощу яскраво світить сонце, запрошує підкорювати й надалі Карпати.
Дорога триватиме на Скелі Довбуша. За селом Кам’янка знову брод.
Потім групу спантеличила і вибила з сил дорога: глиняна висота піддавалася важко. Але вгорі здавалося, що й нічого не було, далі ж мав бути спуск. Але й він видався із сюрпризами: то рівчаки із глини, то камінюччя, то молоді берези, що встелили шлях.
Спускаємось до села Козаківка та рушаємо до Скель довбуша, що знаходяться неподалік від села Бубнище.
О 15-тій зупиняємося біля скель. Невеличкий перекус і чай із м’ятних цукерок трішки підняв настрій після підкорення вершини (670 м висота, що веде до Довбушівських скель). Фото сесія.
Далі спуск мокрими глиняними стежками. На прикинці спуску Dmytro_z_Dnipra з’совує, що в нього зламаний руль. Назар, Lesha та ХАХАТУН ремонтують руль.
І знову дорога, вже на м. Стрий, де нас вже чекали гаряча вода і ліжка в місцевому хостелі.
Км за день – 61 км.
Трек
http://www.gpsies.com/map.do?fileId=qmjvknjcfushvcmc Набрано висоти – 623м.
7.05 – День завершальний. Дорога електричкою до Львова (радує, що їхати близько 1год 20 хвилин). Одноголосно вирішили їхати так, щоб трохи погуляти Львовом. Проїжджаючи повз собор святого Юра, вирішили зупинитися і ознайомитися з давньою пам’яткою міста. Велич споруди надихає, а крім того, радує, що галичани дуже віруючі люди. Далі дорога в центр міста, особливо приємно, що для нас є окрема вело доріжка. Виявилося, що на площі Ринок ми зустріли однодумців: львівську вело сотку. Приємно, що вело рух по всій Україні набирає обертів.
Далі кожен учасник групи провів вільні 2 години, як хотів: чай, кава, сувеніри…
Дорога на вокзал, знову упаковка велів, вагон, який заселили криворізькі туристи: вело- і пішоходи. Спільні інтереси згуртували учасників масовки і вечір у потязі був веселим і довгим.
Ура! Знову вдома о 9.30. Привіт, рідне місто. Фото на згадку і хто куди…
- учасник зараз на форумі