Надіслано: 23.08.16 07:56. Заголовок: 2017р. квітень Одеса - Молдова

АЛЬБОМ ФОТО...
ГУГЛ альбом

Одеса - Молдова. 3 дня. Кривбасбайку 10 років.

ДАТА похода: 1 квіт - 4 квіт (2 стоянки)
МАРШРУТ : ОДЕСА - Молдова ПУРКАРЬ - ОДЕСА, 280 км (загранпаспорт)
Відвідування в/з: Шабо, Пуркарь
ЗАКІДКА в Одесу: б/п вагон №564: 1 квіт. 18.34 - 6.27
ЕВАКУАЦІЯ з Одеси: поезд 064 отпр: 4 квіт. 21,57 приб: 5 квіт. 10,08



Реєстрація: alexxarist, Fol, Anton



ODO на початок сезону: 16560
ODO вибуття: 16650
ODO прибуття: 16953

За поход пройдено: 283 км
Набрано высоты:1460м

 Надіслано: 02.04.17 01:33. Заголовок: ЗВІТ. Закидка. 1 к..

ЗВІТ.

Закид. 1 квітня. Субота.

Ну, й для чого мені ці неприємності з початку 11 турсезону? Чому, питаю сам у себе, коли болт від мого Брукса опинився у мене в руках в момент закидання ровера на верхню полицю плацкартного вагона. Це якийсь рок с тими болтами, переслідує мене увесь час. Це ж треба, усю зиму катати на цьому "сідл" і хоч би що. 4000 км й хоч би що. А тут тільки у потяг з гарним настроєм, а на тобі, болт луснув мов сухенька гілочка. О так, а щоб не дуже радів. Да ще щоб вже зовсім не дуже радів, на тобі повний вагон дітлахів, які галдять як ті сороки.

Ну хоч Антон приїхав не на останній хвилині і то тому, що вже живе десь не по далеку. Переїхав таки з Горняцкого по ближче до цивілізації.
Попив чайку, та поспілкувавшись, бо давно не бачились, полягали спати. Сумуя за болтом, я ще довго слухав лопотанье дітлахів. Везуть майже до моря й ні чого що вода 5 градусів, це ж дитячий дім, суворий наш Дитячий Дім.
Ну ось, нарешті вихователька угомонила цю орду. Засинаю з думкою про болт.

 Надіслано: 03.04.17 05:50. Заголовок: День 1. Неділя. 2 кв..

День 1. Неділя. 2 квітня. 

Нарешті нашому клубу виповнилось 10 років й сьогодні ми починаємо 11 туристичний сезон короткоденним походом по Одеської області та Молдові. 
Де яке хвилювання звичайно збуджують організм і як застоявшийся кінь б'є копитами, так і ти б'єш контактом по педалі в нетерпінні скоріш поглинути в пригоди одинадцятого сезону.  Сумно одне, що сезони швидко закінчуються.  Тільки початок квітня, як опа і кінець вересня. Але не будемо о сумним. Зараз  все тільки починається. 

Ця промова була заготовлена ще напередодні в якості тренування по звітувати на рідної мові. Але не треба було цього робити. Й болт цьому приклад. Когось дуже великого і всемогутнього ти що разу веселиш своїми планами. Дякую Боже що не так суворо.

Копитами в очікувані Ареста стукати не довелось, бо его вагон приєднався до нашого потягу ще в ночі. Радісна зустріч старих друзів відбулася тут же на пероні, після швидкого збору роверов і закріплення мого сідла за допомогою липучок.
Їдемо на Дерібасівську. Фото , сніданок круасанами та кофіем у Макдональдсі і потім по тропі "Здоровья", що іде вздовж узбережжя моря, покидаємо Одесу.

З погодою везе. Сонце та слабкий південний вітер на зустріч. Але це не заважає бути в Овідіополі вже к обіду де нас чекала несподіванка, вінзаводу Гуліїва тут немає. Він знаходиться десь зовсім біля Одеси. Ну та й грець з ним. Од же по дорозі у якоїсь крамнички був знайдено потрібний болт і відремонтовано моє сідло.

Овідіополь, названий так на честь римського поета Публія Овідія Назона, ні чого особливого не представляє. І хоча Вікіпедія пише що:
"Сьогодні Овідіополь е центром туристичного комплексу, оскільки це місто - стародавні ворота на шляху із варяг в грекі", але ворот вже нема і винзаводу часів СРСР, який тут був побудовано ще у 27 році, теж.

Далі шлях до Затокі, де між морем і Днестровским ліманом переїжджаємо на правий беріг Дністра. Швидко по вітру дістаємося села Шабо, яке засноване ще у 18 столітті швейцарськими колоністами.
На початку села поворот направо і напрямок на винзавод. На дегустацію запізнилися буквально на 20 хвилин, але нічого, в заводському магазину є весь вибір виробленого вина. Трохи скупилися та поринули на стоянку на березі лиману.

За день пройдено 106 км.
Набрано висоти 550 м

Alexandr Alexandrov додав
Shabo, Odessa Oblast ·
Всім привіт!
Починається опис короткоденного походу по Одеській області і Молдові 2-4 квітня, присвячений десятиліттю Кривбасбайку. Не викладав зразу через проблеми із зв'язком та інтернетом.
Для мене цей похід був хвилюючим з кількох причин - саме з цими хлопцями почалась моя похідна велотуристична історія в 2012 році в Криму, в цьому році це перший активний оуттріп і мій перший виїзд за кордон Україна велосипедом.
День 1.
В 23.50 стартую з дому на залізничний вокзал Кропивницького. Касири на касі і черговий по вокзалу вперто доводять, що я можу не сісти в потяг по своєму електронному квитку з екрана телефона, так як можуть атакувати хакери або зламатися зчитувач (ну як так, в 21 столітті витрачати папір на такі елементарні речі). Роздруковую, пакуюсь на пероні. Ніхто не захотів проводити із велоспільноти, а самому це робити така собі справа. Приходить потяг, зайшов, закинув вел на 3 полицю, спать. Криворожани їдуть в цьому ж потязі за кілька вагонів з 18.30. Карло! За 6 годин потяг проходить 100 км. (Привіт Укрзалізниця).
6.00. Прокинувся, на гугл картах вже Одеса, але ще не будять. Хм. Виявилось, що то була ще сортувальна. Якась бабушка пригостила чаєм. Сказала що може і її дітей колись пригостять. Ну ок.
6.30. Вивантажився на перон Одеси-Головної, зібрав вел за 5хв, одразу знайшов першу втрату - перетерся провідок велокомпа. От факіншіт. Спроба полагодити не завершилась успіхом. Їду тільки з гарміном на кермі і стравою в кишені (без страви рахуй що не катав же ж). Дочекався хлопців, привіталися тепло, бо давно не бачились, закріпили баули і поїхали шукати де зарядитись калоріями і електрикою (у людей ще бувають телефони на 2000мАн). Зайшли в мак, так як все інше зачинено. По всьому місту купи сміття - залишки після вчорашнього фестивалю юморіна. Поснідали, повмивались.
7.40 оглядова екскурсія, фото біля Утьосова, виїхали на трасу здоров'я. Купа велосипедистів і бігунів. Навіть марафон якийсь розпочинався - орги надули арку і готувалися до старту (прим, shinmay odessa half marathon, по моєму, у Маріни Бурчак піддивився), проїхали трасу здоров'я, заїхали в місто, тут вже і з машинами тісно, і рельєф пересічений більше.
Приїхали в музей оборони Одеси. Почалася екскурсія Фола (він же організатор походу Олександр Петрович, артилерист в колишньому) по одиницях артилерії - чому, як далеко, в якому році, яка продовжувалась всю дорогу (до кінця походу, як виявилось). Акації, гради, гіацинти, міномети, орудія.
Поїхали далі. Виїхали за місто в напрямку Чорноморська. Місто траверсували справа, щоб не втрачати висоту. По дорозі в якомусь селі Фол підібрав болт з різьбою на м8 до свого зламаного в потязі сідла brooks за 100 баксів (брукс також плаче, як виявилось). І за допомогою пласкогубців і асистента Антона засадив болт на потрібне йому місце. Відрізки проти вітру йшли із зміною ведучого, щоб економити сили.
Попереду перший об'єкт походу - завод Гулієво в Овідіополі.
12.30 за спиною вже 60 км, зайшли в Овідіополь, але тут на нас чекала несподіванка - завод Гулієво не тут, а у Великій Долині 45 км перед цим. Чоо? А на сайті же ж написано що тут? Ну таке, пообідали в кафешці смаженої картопельки і далі стали на педалі. Проти вітру їхалось трохи важче, але Петрович під горочку навалював під 25 і не давав розслаблятися ні на хвилину. Справа Дністровський лиман, попереду Чорне море. Нам треба на інший берег. Перетнули косу від Кароліно-Бугаз до Затоки, там зробили привал на набережній біля моря і повернули на північ. По вітру їхалось веселіше.
16.25 Дуже скоро дісталися до Шабо - містечка, заснованого швейцарськими колоністами у 18ст. Остання екскурсія вийшла у 16.00. Це для мене таке собі питання - як може бути таке жорстке обмеження в курортному регіоні? Зробіть ще екстра поток, або якийсь лайт для таких як ми, які не встигли, але хочуть. Антон через ворота-грати по пам'яті розказав що де, затарились в магазі тим, чого не вистачало і рушили на стоянку на берег лиману.
Рівна полянка, приготували вечерю і позавалювались спати в 20.45 (для першого дня трохи притомилися, та і в потязі відпочинок такий собі був у попередню ніч).
За день пройдено 106 км, набрано 550 м.

  

 Надіслано: 04.04.17 10:32. Заголовок: День 2. Понеділок. 3..

День 2. Понеділок. 3 квітня.

Отличная погода.
Завтракаем спагетти и едем в Белгород-Днестровский или по стародавнему Тира. Дорога пролегает мимо одноимённой крепости 5 век.
В центре города второй завтрак кофе с наполеоном и наконец выходим на маршрут. До границы чуть меньше 50 км проходим по ветру в первой половине дня и в обед пересекаем границу без особых проблем.

По Молдавии до самого Пуркаря идёт отличная трасса евроуровня. Через 25 км заезжаем на винзавод. Первая мысль остановиться в гостинице при заводе прошла как только узнали аховые цены на это удовольствие. 1700 лей на троих. Это приблизительно 2500 грн.

После 2-х часового обеда и изучения местной продукции едем искать стоянку на Днестр. Стоянка обнаружилась на хорошей полянке на берегу. По реке идёт граница и мы видим Украину в 50 м на противоположном берегу.

Пройдено за день 80 км
Набрано высоты 410 м

Alexandr Alexandrov
Vinaria Purcari.
Stefan-Voda, Ștefan Vodă District, Moldova ·
День 2
7.05 прокинулись по будильнику з Антоном, Фол вже встиг викласти постік на форум krivbasbike.borda.ru. (і коли тільки встигає). Антон приготував спагетті, зібрали манатки.
9.20 стали на маршрут. Через 1000м почалася промзона Білгород-Дністровського. Приїхали до фортеці Тіра (5ст по моєму) - одне з найстаріших міст України. Всередину не заходили. Фото, огляд через ворота. Робітники розказали про масонські знаки на стінах і вмуровані гарматні ядра. Ну таке.
В центрі міста другий сніданок - чай/кава з тортіком Наполеон. Виїхали з міста в напрямку на Молдову.
12.30 по вітру доїхали до КПП "Старокозаче"(50км), пройшли огляд і інтерв'ю, отримали штампіки в паспорти (треба закордонний, якщо шо). Ми в Молдові. Дорога відразу стала європейського зразка - обочина широка, ям немає (жодної), узбіччя чисті, сміття немає, машини обганяють за правилами.
13.10 стали на обід біля якоїсь придорожної каплички - бутери з ковбасою і ковбасками. Механік-Фол перевірив гальма і багажники, підрегулював переднє гальмо Антону.
15.30 містечко Пуркарь, 2250 мешканців, знамените своїм вином. Пройшлися по території заводу, підобідали на терасі картоплею з куркою (40 лей картопля, і скількись там лей грудинка). Курс рахують цікаво - якщо розраховуватись картою, то 1*1,5, якщо готівкою в гривнях, то 1*2,5. Розраховувались картою. В готелі ночувати не захотіли по причині дороговизни - 1700лей на трьох - бл 2500грн за номер. Тим більше, що поряд Дністер і прекрасні полянки на березі. Місцеві спілкуються молдовською і російською.
По дорозі на стоянку заїхали в місцевий магаз і купили на 5 доларів 2 тушківки, 2*3 літрових баклаги води ще й отримали 21 лей здачі. В баксах курс якось повеселіше.
18.30 стали на стоянку за 10 км від заводу на мальовничому березі Дністра, поряд прикордонний стовпчик - на іншому березі Україна.
Сьогодні за дивним збігом обставин запрацював велокомп. Сам по собі.
За день пройдено 80км., набрано 400 м.

 Надіслано: 04.04.17 19:41. Заголовок: Ух ты, как интересно..

Ух ты, как интересно. Давно сюда не заглядывал, а тут жизнь кипит! С нетерпением жду почитать, как же вы через Днестр переправлялись .
Единственное, чего не понял - на каком языке написан отчет. Буквы вроде украинские, слова русские, а обороты в предложениях вообще непонятно, наверно что-то от молдавского. Или от Гулиевых .
Но молодцы, что не засиживаетесь

 Надіслано: 05.04.17 07:06. Заголовок: День 3. Вівторок. 4 ..

День 3. Вівторок. 4 квітня.

С погодой на этот КДП нам сильно повезло. Солнечное, свежее утро, живописная стоянка в погранзоне с видом на Украину и Днестр.
На завтрак спагетти с местной тушёнкой, весьма не дурной.
В 9 часов едем по маршруту к посёлку Оланешты. Народ требует кофе, но кофе в посёлке нет.
Я попытался расспросить местных 2-х женщин и мужчину о качестве дороги по которой нам предстоит двигаться. Они что-то начали было рассказывать, но тут к нам подбегает седенький мужичонка лет 65-ти и быстро произносит знаковую фразу сегодняшнего дня:
- Никогда не верь женщинам,
и далее, брызгая слюной, подробно рассказывает о всех дорогах, которые ведут к границе.
Наша плановая дорога в его рассказе выглядела весьма неприглядно и мы решили по 2-х километровому тягуну подняться на 100 м и выйти на нашу вчерашнюю евротрассу. Таким образом, преодолевая лёгкий встречный ветер, к 11 часам добрались на вчерашнего КПП и перешли границу без особых проблем. Молдавские пограничники попросили только открыть сумки, но копаться в них не стали. Так, сверху глянули. А на украинском КПП нас обнюхала умная собачка.
При проверке паспортов, женщина-пограничник поинтересовалась нашим дальнейшим маршрутом. Услышав, что мы собираемся двигаться на Одессу по дороге Рени-Одесса, предупредила о том, что в связи с ремонтом моста где-то там впереди, проезд по дороге закрыт, а мост разобран так, что и пешеходу не пройти. Т.е.
ехать в Одессу нам необходимо через город Белгород-Днестровский и Затоку, как мы ехали сюда, а это крюк км эдак на 150.
Несколько расстроенные, едем дальше, по ходу обдумывая все варианты своевременного возвращения. И тут мы вспомнили утреннего мужичка с его сакраментальной фразой о недоверии женщинам. Решили: одного источника информации в лице пограничницы мало и надо дополнительно порасспрашивать водителей об этом злосчастном мосте.

Первый же жигулист подал надежду, что мол проехать на мосту можно если начальство разрешит. Какое начальство не уточнил. Итак, в принятии окончательного решения: куда же ехать - счёт 1:1. И тут Алехарест предлагает, что если все-таки идти на этот мост, то хорошо бы срезать через Казацкое. Срезать пришлось по "шоссейке" , что это такое участники Ровенско-беларуского похода знают - убитая каменка. Хорошо что ехать по ней пришлось недолго. Но зато ещё один встречный водитель в Казацком подтвердил о проходимости моста. 2:1 в нашу пользу.

Наконец, когда мы срезали и вышли на трассу, то повстречали дорожных рабочих, которые увеличили счёт до 3:1. Уверенные, что нас впереди ничего не задержит и не придется возвращаться, подъезжаем к погранзаставе. Дело в том, что участок дороги 8 км здесь является украинским, но проходит этот участок по молдавской территории. (См.карту ниже) Т.е. шаг влево, шаг вправо и ты нарушитель границы.
Наши пограничники тут же указали нам от ворот поворот. Граница на замке, потому как мост на ремонте и точка. Теперь стало понятно, с каким начальством нужно договариваться о проезде через мост. А мы то грешным делом думали, что это прораб или инженер-строитель. А начпогранзаставы - это тебе не шухры-мухры. Нет и точка. Вы там мол можете конечно проехать, добавил он, но для этого вам понадобиться объезжать мост по молдавской территории, где коварные молдавские погранцы только ждут момента вас схватить. Какие коварные, если мы только оттуда, вот и паспорта наши с их печатями. Очень даже доброжелательный народ. А вот объезжать 150 км и даже уже 170 мы не можем так как вел не авто и для нас это 100-процентное опоздание на поезд из Одессы.
Выслушав наши аргументы, суровый начальник взял мобилу и позвонил другому суровому начальнику. Пока он с ним разговаривал, я понимал, если скажет НЕТ!!! дальнейшие просьбы бесполезны. Но прикидывать в уме варианты возврата очень не хотелось. Оставалось ждать и сильно не надеяться, дабы не спугнуть.

Долгий долгий разговор начальников наконец то был завершён и, да пребудет удача всегда с нами, нас пропустили. Видимо тот суровый начальник из мобилы сегодня хорошо позавтракал и пребывал в добром настроении.
Получив строгие указания не останавливаться и ехать по середине дороге, мы счастливые рванули на встречу с мостом.

Мост появился через 6 км. Точнее моста не было, а был временный переезд из бетонных плит через какую то речку-вонючку глубиной по колено, впадающую в Днестр. А мы то грешным делом подумали, что это Днестровский мост, что это... впрочем, что тут ещё скажешь. Лучше я промолчу. Кстати, если бы мы в Молдавии поехали по своему маршруту с плохой дорогой, а не соблазнились евротрассой, то вышли бы на КПП, которое проходили в прошлом молдавском походе и которое находится как раз перед злосчастным мостом. А в результате бы никак не встретились с суровым начальником и спокойно проехали этот украино-молдавский участок даже не зная какой спектакль на нем разыгрывается для непосвященных. Лишний раз убеждаюсь, что отклонение от намеченного плана в походе вместо мнимого упрощения грозит только большим усложнением маршрута.

Не доезжая до выездного КПП, Саша обнаруживает у дороги в камышах орла-болотника с повреждённым крылом. Территория, по которой мы проезжаем является уже украинской и здесь находится наш Приднестровский заповедник. Каждая хищная птичка такого уровня, можно сказать, на пересчёт. По выезде из погранзоны Саша дозвонился до директора заповедника и сообщил о травмированной птичке. А тем временем мы тут же обнаружили мало приметное кафе, где нас накормили огромной порцией отличной домашней солянки и всего то за 20 грн.

Дальнейший наш путь проходил в штатном режиме. Скажу только что настоящий мост через Днестр в посёлке Маяки в очень даже хорошем состоянии и ближайшие лет 20 его можно не ремонтировать.

К 18 часам были в Одессе, где в пиццерии по ул. Екатерининская 66 и закончили поход.

За день пройдено 97 км
Набрано высоты 500 м.



Alexandr Alexandrov
Одеса.

День 3.
6.55
Прокинувся перед будильником, щоб не будити вело товаришів. Встали, пофоткали стоянку, зібралися, поснідали спагетті із молдовською тушківською із яловичини.
9.10
Стали на маршрут в напрямку кордону України. В найближчому селі внаслідок опитування місцевих вияснили, що «по бурковкє єхать можна» і «женщінам вєріть нєльзя». Звернули із наміченого маршруту на вчорашню євро дорогу в напрямку Старокозачого. Спочатку набрали по сільській асфальтодорозі 100 метрів, далі виїхали на вчорашню євро дорогу.
12.20 Дісталися державного кордону Молдови. Прикордонники наказали відкрити баули, всередині не порпалися,але тапочки, рушничок і спальнічок довелося показати. Поставили штампіки.
12.30 Український кордон. Поки стояли в черзі до віконечка прикордонного контролю, підбіг службовий розумнтй доберман і обнюхав наші баули і анус попереду стоячого водія на предмет наркотиків. Без повідка і намордника. Правильно чи неправильно?
Тьотічка із віконечка спитала куди далі, коли почула, що через Маяки, то відповіла, що в ту сторону проїзд закритий і треба їхати через Затоку.
Чооо? +150км? Доля нас до такого не готувала.
Трохи понурені шукаємо шляхи вирішення проблеми, рухаючись далі. По дорозі питаємо у аборигенів як ситуація на трасі Одеса-Рені. Думки розділяються. Одні кажуть можна, інші кажуть не можна. Тільки з дозволу начальника. Ми ж то не знали якого. В одному місці зрізали. По бруківці. Пару км.
13.30 Внєзапно прикордонний КПП України "Удобне". Всі солдатіки суворі і показують назад. Викликали начальника погранзастави. Так ось який начальник. Лейтенант в натовській формі з кобурою на коліні.
-Хто такі?
-Велотуристи
-Куди?
-В Одесу, потяг скоро додому в Кривий Ріг і Кропивницький
-Офіційно ця ділянка кордону закрита для проїзду, там зруйнований міст блаблабла
-Як на бути?
-Повертайтесь назад
-Нам 150+км, не встигнемо
-Ну ок.
Набирає якогось біг босса Валінтінича. Довга розмова. Згода на проїзд. Подзвонили наперед всід погранцам, щоб нас не схопили. Територія молдовська, дорога+-9м українська. На транзиті заборонена зупинка. 12 км. Їдемо без зупинок. Дивним чином на зустріч їдуть спрінтери, таврії і ніви. Міст виявився не через Дністер, а через річку глибиною 10 см. Причому автотранспорт, якому можна, проходить. Схеми? Блати? Договорняки?
На останньому відрізку, я як істинний бірдвотчер (привіт, Yuri Vovkotrub!), побачив в очереті болотяного луня з перебитим крилом. Зафіксували точку і рушили далі. Це якраз територія Нижньодністровського національного природного парку.
В буферній зоні зустріли чоловік 50 рибалок і штук 20 машин. Заборонена ж зона! А ні. Не для всіх.
Перед виходом із транзиту побачили розкішний маєток. Уточню, що в прикордонній зоні заборонене будівництво. На КПП "Маяки" віддали талончики і відобідали в кафешці суперсолянкою за 20 грн.
Також я зв'язався із адміністрацією заповідної зони і передав інфо про пошкодженого птаха. Директор повідав історію про складнощі із добиранням до території парку на транзитній зоні, і що вони тримають спеціального інспектора на території лінії розмежування, щоб без проблем діставатися до цих місць. Пообіцяли вислати людину.
До Одеси 48 км.
Міст через Дністер, Маяки, привал.
Інколи трапляються відрізки гарної дороги. Наслідки правління Саакашвіллі. Дорогу будували за рахунок митниці, коли там стояла ота 22річна дівчина.
Заїхали за паправку wog, випили кави і підкачали колеса.
16.30 Одеса, міська зона, на мене напала бродяча собака, я ледь не збив Антона, заїхав йому в баул, але обоє на досвіді втримались в сідлах.
По місту ще рулили довгенько через промзону, трамвайні шляхи, перехрестя і світлофори.
18.06 похід офіційно закінчився в піцерії на вул Катерининській, яку нам підказав місцевий велорайдер.
21.00 завантажилися в потяг, я в 0 вагон, хлопці в 20. Причому нумерація 0, 1-13, 18-20. Все. Де логіка? Привіт Укрзалізниці.
За день пройдено 100 км.
За похід пройдено 280 км.

 Надіслано: 07.04.17 09:55. Заголовок: Удивлен вашим проезд..

Удивлен вашим проездом по дороге через Днестр. Не иначе, как с вами ехал какой-нибудь Вольф Мессинг, раз так легко уговорили пограничников. Этот участок дороги имеет печально любопытную историю, не знаю, известную ли вам. Когда-то давно-давно, но уже в постсоветское время, была достигнута договоренность между правительствами Украины и Молдовы об обмене территориями - Молдова передает Украине вот этот участок дороги, чтобы он был полностью украинский и Украина могла обслуживать и реконструировать эту дорогу. А Украина передает Молдове участок земли южнее Молдовы, чтобы та получила выход к Дунаю, которого она раньше не имела, и стала морской державой. Это было межправительственное соглашение, на основании которого нужно было провести соответствующее оформление документов. Молдова быстренько все это сделала и уже отстроила себе морской порт на Дунае. А Украина проволынила, ушло время, а когда начали этим заниматься - сменилось правительство Молдовы и новое правительство заявило, что менять границы государства им запрещает конституция Молдовы. Вот так в итоге Украина подарила Молдове часть своей территории.
А вообще там можно было не возвращаться вдоль Днестра, а проехать севернее через Приднестровье (Раскаецы - Глинное - Днестровск - Граденицы...). Так может даже чуть короче получится.

 Надіслано: 07.04.17 11:11. Заголовок: Vasily пише: А вооб..

Vasily пише:

цитата:

А вообще там можно было не возвращаться вдоль Днестра, а проехать севернее через Приднестровье (Раскаецы - Глинное - Днестровск - Граденицы...). Так может даже чуть короче получится.

Как насчет штампиков в паспорте Приднестровской республики?

 Надіслано: 07.04.17 14:23. Заголовок: А никак. Они штампик..

А никак. Они штампиков не ставят, при въезде выдают бумажку, которую нужно сдать при выезде. Много раз пересекал Приднестровье в разных местах, проблем не было. Единственное - на транзит отводится 10 часов, если больше, могут потребовать оформление регистрации.